Архітектура змін: Юрій Ганущак про децентралізацію, «мікрофеодалізм» та майбутнє української влади

Про це в ефірі проєкту «Голос громади» Харківського пресклубу один із головних ідеологів реформи, директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак розповів журналісту Олександру Швецю.

Випробування війною: чому децентралізація врятувала тил

Юрій Ганущак воліє, щоб його називали не «батьком» децентралізації, а її архітектором. У цьому є професійний підтекст: інженерне минуле на «номерному» заводі навчило його відповідальності — там помилка проявлялася максимум за місяць. У державному управлінні цикли довші, але принципи ті самі.Його шлях до реформи пролягав через навчання у Франції, у тому ж інституті, який закінчував Еммануель Макрон. Там Ганущак усвідомив: система має бути збалансованою. Ще у 2001 році він наполіг на прямих трансфертах із бюджету містам, всупереч порадам російських експертів, які пропонували федеративну модель. Час показав, що український шлях «напряму до громади» виявився життєздатним. На початку повномасштабного вторгнення центральна влада інстинктивно потягнулася до вертикалізації — створення військових адміністрацій повсюдно. Однак практика показала: там, де збереглися місцеві ради, реакція на виклики була блискавичною. 

Ганущак наводить як приклад Харків та Київ. Харків, перебуваючи під постійними обстрілами, оперативно змонтував і запустив когенераційні установки для підтримки енергосистеми. У Києві ж, де реформа децентралізації фактично не завершена і управління замкнуте на одну фігуру, аналогічні установки тривалий час залишалися лише в планах.

«Коли ти керуєш усім одноосібно — ти слабкий. Місцевий голова захищений підтримкою ради. Без цього балансу будь-яка адміністрація швидко скочується в корупцію на закупівлях, оскільки немає системи стримувань і противаг».

Ризики «мікрофеодалізму»

Сьогодні ми спостерігаємо цікаве явище, яке експерт називає неофеодалізмом. Місцеві еліти у великих містах відчули себе господарями, яким «ні область, ні Київ не указ». З одного боку, це зробило громади стійкими. З іншого — породило ризик незмінності влади. У великих містах-мільйонниках мери можуть обиратися десятиліттями, створюючи свої закриті системи. Особливо гостро стоїть питання контролю. Зараз за законністю рішень громад стежить прокуратура, але її завдання — «посадити», а не збалансувати соціальний простір. Ганущак наполягає на запровадженні інституту префектів (державних адміністрацій із функціями нагляду), як у Франції. Це має замінити каральний контроль на конструктивний нагляд.

Що далі: реформа центру та «вишкіл» кадрів

Україна вже пройшла точку неповернення. Спроби Януковича централізувати все призвели до його краху. Сьогоднішня децентралізація вже «зацементована» у свідомості людей та місцевих еліт. Більше того, шлях до Євросоюзу вимагає від нас чітких правил гри, а не ручного управління. Проте попереду — надскладні завдання.

 Реформа центральної влади: Президент має стати «кнопкою перезапуску» системи, а не головою виконавчої влади. Ганущак пропонує звільнити президента від функції підписання законів (це справа уряду, який їх виконує) та закріпити за ним право розпускати парламент, якщо той не може сформувати дієздатний уряд. Кадрове питання: Головна проблема — відсутність професійних управлінців. Експерт закликає негайно відновити систему підготовки («вишкіл») державних службовців при Кабінеті Міністрів. Реформи не роблять політики, їх роблять бюрократи, які мають розуміти своє місце в новій системі й не боятися змін. Завершуючи розмову, Юрій Ганущак зазначив, що Україна сьогодні перебуває в унікальному стані: суспільство готове до радикальних змін більше, ніж стара бюрократія. І цей драйв — наш головний шанс побудувати сучасну модель управління, де держава сильна своїми громадами, а не страхом перед центром.

Більше деталей у ефірі Харківського прес-клубу: https://www.youtube.com/live/6ZPSAw27HLw?si=w9UBzeRxogFccXGR