Журналістика: досвід війни.

У 2008 році Ігор Салдига і Роман Рибак започаткували ресурс «Шостка.ІNFO». До 2013 року вони працювали лише вдвох. Увесь цей час проєкт не приносив майже ніяких грошей – працювали на ентузіазмі. У 2013 році до цієї невеличкої команди ідейників додався Олександр Ярига, який став співвласником бренду інтернет-видання «Шостка.ІNFO». З того часу почався активний розвиток проєкту. Було розуміння того, що необхідно будувати мережу сайтів по всій області. Вже 2014 року з’явились інтернет-ресурси «The Sumy Post» і «Голос Конотопа». Пізніше додалися ще чотири видання: «Глухів.INFO», «05453 – сайт Кролевця», «Ромни 24» і «Охтирка online».  

Паралельно із сайтами активно розвиваються і сторінки видань у соцмережах. Нині загальна кількість підписників налічує понад 400 тисяч: Фейсбук – 122 тис., Інстаграм – понад 110 тис., Телеграм-канали – майже 190 тис. фоловерів. Сім сайтів, які працюють на території Сумської області, мають загальну кількість унікальних відвідувачів за добу близько 40 тисяч.

Восени 2023-го Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення щодо реєстрації усіх сайтів «Північ медіа» за новим законом про медіа. З 2024 року директоркою ІА «Північ медіа» стала відома на Сумщині журналістка Олена Геренко, яка також виконує обов’язки головного редактора сумського ресурсу «The Sumy Post». Саме з Оленою ми й поспілкувались про роботу інформаційного агентства під час війни.

– Пані Олено, розкажіть, як велика війна позначилася на безпекових умовах роботи ваших працівників?  

– Звичайно, безпека наших працівників – це зараз чи не основна проблема. Сумська область є прикордонною й інтенсивність бомбардувань у нас велика скрізь. Десь більше, десь менше, але безпечного місця в області немає. Потерпають усі міста, де знаходяться наші редакції. У нас тільки один офіс намагається хоча б раз на тиждень збирати колектив на «літучку» офлайн. А частіше наші редколегії проходять дистанційно в Zoom. 

– Чи відбулися зміни у творчому колективі, менеджменті ЗМІ після 24 лютого 2022 року і як вони вплинули на роботу медіа? 

– І в творчому колективі, і в менеджменті відбулися зміни. Творчий колектив став меншим. Це пов'язано, в першу чергу, з фінансами. Зараз працює оптимальна кількість людей, які тримають наші онлайн-видання у конкурентному вигляді. Звичайно, хотілось би мати більший штат, але поки що ми цього собі не можемо дозволити. Та, незважаючи на зменшення творчого колективу, в «Північ медіа» все ж збільшилася кількість саме авторських матеріалів. І при цьому ми продовжуємо утримувати лідерство як новинні портали. Нам приємно відзначати, що, попри всі складнощі, у нас зростає кількість читачів. Ми змогли, навіть під час війни, відкрити новий сайт – це «Охтирка online», розвиваємо свої соцмережі і не тільки на Сумщині, а й на Київщині та Чернігівщині, де у нас є Telegram-канали.

– За дефіциту «живого» спілкування, за постійно стресових умов чи можете стверджувати, що працівники «Північ-медіа» – це колектив? Адже для спільної роботи це важливо.

– Колектив є! І ми це розуміємо і відчуваємо. Зустрічаємося, на жаль, дуже рідко, але на новий рік і на День журналіста все ж зустрічаємося. Це потрібно. І коли приїздимо до Шостки, де сформувалася агенція «Північ медіа», де наш центр, і ти бачиш у залі 50 чи більше людей… Ті, хто працює, хто співпрацює, допомагає, дружить із нами… Ми реально відчуваємо: ми – спільнота. 

– А що знайшла у цій спільноті особисто Олена Геренко? Адже ви прийшли в проєкт у час війни, час проблем і випробувань, – чому? 

– Повірите, – повернення в журналістику стало для мене рятівним. Коли велика війна почалася, я попрощалася з колишнім робочим місцем, знаєте, воно ніби відфільтрувалося. З’явися час, і я зрозуміла, що хочу ще чомусь вчитися. Причому хотілося чогось цікавого, потрібного. Можуть сказати: що там вибирати під час війни? А саме в цей час і хочеш бути перебірливим – не витрачати час на щось марне, як кажуть, на абищо. Бо прагнеш бути корисним, і тобі самій щоб це було корисно. Так я вступила до заочної магістратури, на психологію. 

І тут – можливість зайнятися журналістикою. Після друкованого видання, де я працювала колись, іти в онлайнове – це теж було навчання. 

Я поки відчуваю у нас брак авторської журналістики, хочу подолати цей дефіцит. От зараз працюю над творчим проєктом зі студією «Мальва». Офіційно це фотостудія, але колектив уже переріс цей формат, вийшов за його рамки. Це патріотична, культурологічна студія, яка досліджує наше коріння, підтримує дух народу – і майже на ентузіазмі. Сподіваюся, ми станемо партнерами і будемо надавати «Мальві» інформаційну підтримку.

–  А загалом змінилася під час війни тематика вашого медіа? 

– Так, тематика змінилася. На жаль. Якщо говорити про новини, то нині більше негативних, тих, що пов'язані з війною. Ми розповідаємо про ситуацію на кордоні, про втрати, про прильоти та їх наслідки. Але намагаємося урівноважувати ці новини і показувати, що життя триває, що є успіхи у наших дітей, у наших спортсменів, що є культурно-мистецьке життя.

– Які джерела інформації під час війни є найнадійнішими і найкориснішими для створення контенту вашого медіа?

– Ми, як професіонали, довіряємо тільки офіційним джерелам: ДСНС, прокуратура, поліція, військові адміністрації тощо. Намагаємося брати інформацію у них і обов'язково вказуємо першоджерело.

– Який новий досвід журналістської роботи ваші працівники здобули під час війни і готові поділитися ним із колегами?

– Звичайно, ми здобули новий досвід. І це той досвід, якого, якби не війна, ми б не здобули ніколи. І нехай би так і було. Але… Журналісти у нас зараз стали психологами. Ми навчилися і продовжуємо вчитися спілкуватися з людьми, які піддавалися насильству під час окупації чи перебуваючи в полоні, отримали інвалідність під час бойових дій чи бомбардувань мирних мешканців росіянами. Ми вивчаємо цей, новий для себе, досвід комунікації з людьми, яких війна підкосила, поранила. Наші журналісти проходили і тренінги, і навчання, де фахівці розповідають про особливості спілкування з такими людьми. Намагаємося підтримувати контакти з колегами – це важливо. Наприклад, саме «Північ медіа» спільно з обласною організацією Національної спілки журналістів організували цьогорічну зустріч до Дня журналіста. Залучили благодійників, запросили і наших ветеранів професії, зробили справжнє свято. Такого вже кілька років не було.

– Чи маєте позитивний досвід взаємодії з аудиторією, спільнотами місцевих громад та їх керівництвом?

– Ми намагаємося вибудовувати діалог і з владою, і з громадами. Важливо говорити про проблеми та шляхи їх вирішення, про досягнення, хоч великі, хоч малі. Важливо показувати позитивний досвід громад. Звичайно, потрібно висвітлювати роботу влади, бо люди мають бачити, що робить саме влада для того, щоб тримати ситуацію на контролі. У матеріалах, де це потрібно, у нас завжди є офіційні коментарі. Сумська ОВА постійно збирає журналістів на брифінги (як мінімум раз чи два на тиждень). Зазвичай вони самі визначають тематику брифінгів, а хочеться, щоб зважали і на запити журналістів. Звертаємося до пресслужб, які можуть надати відповіді на запитання, що цікавлять нас і наших читачів. Хочу розповісти про позитивний досвід взаємодії з аудиторією. Завжди відгукуємося на прохання опублікувати інформації про допомогу у зборах для військових (але завжди ретельно її перевіряємо, щоб не потрапити в пастку шахраїв). Ми вже знаємо майже всіх волонтерів у регіоні. Приємно, що отримуємо зворотний зв'язок у вигляді відео від бійців, слів вдячності. До речі, це сприяє тому, що збори йдуть краще. Співпрацюємо з різними спільнотами: творчими, культурними, спортивними, мистецькими. Заходи за цими напрямками є зараз певною розрадою і для дітей, і для дорослих. Співпрацюємо також із громадськими організаціями, що проводять тренінги за участю психологів, інших спеціалістів, які можуть дати поради, як навчитися пережити ці складні часи. Ми підтримуємо організаторів у їхніх починаннях, адже розуміємо, що під час війни людям потрібне психологічне розвантаження. З деякими згодом навіть спільні проєкти готуємо. Наприклад, нещодавно розпочали проєкт із підприємцями Сумщини.

– Назвіть три ключові проблеми в діяльності вашого медіа. Чи вдається їх вирішувати і яким чином?

– Ключова проблема для нас зараз – фінансова. Є й кадрова проблема. Та чи не найголовніша проблема, з якої витікають дві інші – це безпекова. Під час війни у нас з'явилось багато позаштатних авторів. Можливо, серед цих людей є ті, хто мріяв стати журналістом, але не став. І от зараз вони мають таку можливість –  реалізувати свою мрію, ставши дописувачем у наші онлайн-видання. Ми вітаємо такі починання і підтримуємо таких авторів. Багато є спільнот, які об'єднуються, роблять якісь добрі справи і хочуть про це розповісти і ми також надаємо їм слово. Люди готують свою інформацію, а ми її допрацьовуємо під свій формат. Щодо фінансового питання, то у нас зараз насправді мало рекламодавців. Але вони є і ці невеличкі прибутки від реклами також є нам підтримкою. На жаль, не маємо досвіду співпраці з організаціями, які надають гранти, і нам би хотілось отримати такий досвід. Хотілось би пройти якесь навчання щодо фандрейзингу, щодо співпраці з міжнародними фондами. 

Сьогодні безпекова ситуація складна, бо йде війна, але ми працюємо і будемо працювати, навіть на межі можливостей. Це наш професійний обов’язок. 

Спілкувалася

Світлана ШОВКОПЛЯС

Матеріал підготовлено в межах субпроєкту «Сприяння обміну досвідом між редакційними колективами та журналістами прикордонної Сумщини в умовах війни», що реалізується ГО «Сумський прес-клуб» за підтримки кафедри журналістики та філології Сумського державного університету в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», що впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».