Усе життя — в одну валізу: евакуація родини Болдирів з Куп'янська-Вузлового

Олександра Анатоліївна та Володимир Павлович Болдирі прожили в рідному Куп'янську-Вузловому понад 50 років. Їхня донька разом із двома дітьми евакуювалася до Києва ще у 2022 році на початку війни. Проте старше подружжя до останнього трималося за рідні стіни, сподіваючись перечекати небезпеку.

Усе змінилося у вересні 2024 року, коли російські війська почали буквально стирати селище міського типу з лиця землі, застосовуючи всі наявні типи озброєння. Багатоквартирний будинок на 129 родин, де мешкали Болдирі, також потрапив під ворожі удари. У квартирі пенсіонерів вибило всі вікна та вщент зруйнувало балкон. Саме тоді родина зрозуміла: залишатися далі неможливо.

«Уранці 27 вересня ми поїхали до Харкова власною машиною. На той момент у селищі ще залишалися люди. Але вже 17 жовтня там повністю зникли газ, електроенергія та зв'язок, і місцеві почали масово виїжджати», — згадує Олександра Анатоліївна.

Евакуація з небезпечної зони відбувалася централізовано, але багато хто намагався дістатися Харкова самотужки на власному транспорті. В обласному центрі люди мали змогу самостійно зареєструватися в транзитному хабі.

Згодом ситуація в Куп'янську-Вузловому критично загострилася. Через знищення ворогом мостів і дамб сухопутні шляхи було відрізано, і людей доводилося переправляти на інший берег човнами. Ті, хто зволікали з евакуацією, опинилися в пастці. Як зазначає Олександра Анатоліївна, родичі її чоловіка змогли вчасно виїхати, однак їхній син не встиг евакуюватися. Нині він залишається в приватному секторі Куп'янська-Сортувального, живе в льосі. Зв’язку з ним фактично немає, і виїхати звідти, на жаль, теж немає жодної можливості.

В обласному центрі родина Болдирів одразу відчула підтримку. Наступного ж дня вони звернулися до Харківського транзитного центру евакуації. Там їм допомогли зареєструватися як внутрішньо переміщеним особам та оформити заявку на отримання грошової допомоги в розмірі 10 800 гривень на людину.

«У центрі відразу потурбувалися про нас: видали продуктові набори, посуд, постільну білизну тощо. Із житлом ми облаштувалися самостійно, але тим нашим землякам, які потребували даху над головою, оперативно надали кімнати в гуртожитках», — розповідає жінка.

 Сьогодні велика Куп'янська громада продовжує гуртуватися вже в Харкові. Переселенці регулярно тримають зв'язок із Куп'янським хабом та систематично отримують продуктову допомогу від різних організацій.

«Нещодавно ми відвідували наших земляків — 89-річну бабусю та її 69-річного сина, яких тимчасово поселили в гуртожитку. Вони дуже задоволені умовами проживання. Їх також забезпечили всім необхідним — від постільної білизни та посуду до продуктів харчування. Ми всі щиро вдячні Харківській ОВА та її начальникові Олегу Синєгубову за увагу до нас, вчасно надану допомогу та систематичну всебічну підтримку. Головне, що ми відчуваємо, що не залишилися сам на сам із бідою», — підсумовує Олександра Анатоліївна.